— Ігоре Валентиновичу, чому залишили розташування команди?
— Контракт з клубом у мене був на два роки. Після його закінчення контракт не продовжено.
— Керівництво клубу залишилося задоволеним вашою роботою на посаді головного тренера?
— Про це краще запитати у самого керівництва. А взагалі, як можна бути незадоволеним, коли вдалося за рік вивести команду до першої ліги. Якби Дисциплінарний комітет не зняв із нас троє очок, ми б у підсумку фінішували на високому дев'ятому місці нинішнього сезону. Приємно було отримувати прихильність уболівальників та преси — наша гра відзначалася високими оцінками, вирізнявся стиль гри команди.
— "Зірка" як на початку сезону, так і по перерві ледь не припинила своє існування...
— За перше коло залишалася п'ятимісячна заборгованість перед футболістами по виплаті заробітної плати та преміальних. Тому більшість гравців ос¬нови, що втомилися від невизначеності, взимку підшукали собі інші команди. За кілька тижнів довелося збирати новий колектив, що складався з гравців, яких я знав раніше. Вони погодилися допомогти. Як і в першому колі, у нас була команда однодумців, які хотіли грати у футбол і перемагати. Тому нам щастило демонструвати результативну гру.
— За скрутного фінансування тяжко знаходити порозуміння з підопічними?
— Якби ми не мали фінансових проблем, то за своїм потенціалом команда могла б претендувати на місце в чільній п'ятірці. У першому колі в нас був демарш з
ФК "Львів" (0:1) та ФК "Харків" (2.2), коли більшість футболістів основи не вийшли на гру, оскільки їм не булл сплачено премії. Така ж проблема постала перед командою і в кінці другого кола. Починаючи з матчу проти ФК "Львів" (1:2), президент пообіцяв, що сплачуватиме заборгованість частинами. Одну віддав, а іншу — ні. У гравців почав уриватися терпець, вони навіть не хотіли виїжджати на гру зі Львовом. Тому останні матчі в нас і не склалися. Але, якщо зважити на спортивну складову, "Зірка" не припускалася помилок, яких футбол не вибачає: завжди грали за межею потенціалу.
— Ігоре Валентиновичу, ви особисто залишилися задоволені своєю роботою в команді?
— За всіх негараздів, я вдячний Миколі Онулу, що повірив у мене, молодого фахівця. Президент мені довірився і одразу поставив завдання — вивести команду до першої ліги. І це при тому, що ні команди, ні інфраструктури майже не було. Ми завдання виконали. Для мене як для тренера це був великий досвід,роботи з командою професіоналів. Тому, звичайно, дуже задоволений перебуванням у Кіровограді. Не можу, звісно, не згадати місцевих уболівальників. Люди люблять і розуміють футбол. На матчі ходила постійно велика кількість глядачів. Якби погано грали, то й трибуни, мабуть, були порожніми.
— Перед "Зіркою" ви мали досвід роботи з юнацькою збірною України. Це вам допомогло в Кіровограді?
— Звичайно. Я побачив, на що потрібно робити ставку. Наша команда грала лише першим номером, демонструючи швидкісний та технічний футбол.
Ігрову кар 'еру він починав у Шпакова і Бишовця, які помітили юнака на змаганнях "Шкіряного м'яча". Однак тренування в якості дублера київського "Динамо" ледь не поставило хрест на сподіваннях талановитого півзахисника — перелом ноги. Та це не зламало впертого Ігоря. Залікувавши важку травму, йому знову пощастило пройти школу знаних фахівців: Анатолія Пузача, Віктора Колотова та Віктора Прокопенка. Погравши в Україні, Росії та Ізраїлі, примірявши футболку головної команди країни, Ігор Жабченко зосередився повністю на тренерській діяльності, отримавши А-диплом УЄФА.
не завжди це виходило, але хлопці старалися.
— Ви очолювали юнацьку збірну України і як ніхто інший знаєте стан справ у цьому секторі футболу...
— Періоду збірній був для мене досить інформативним. На моїх очах зростала молодь, я знаю потенціал майже всіх талановитих юнаків. Розумію, що не можна чимось займатися, не переймаючи перспективного досвіду. Тому міжнародні турніри, участь в офіційних матчах найвищого ґатунку серед юнаків дозволяють гравцям отримати неоціненний базис для їх подальшого розвитку. Та і я в юнацькій збірній мав дуже гарний період часу, за що вдячний керівництву національної Федерації за можливість зростати. Звичайно ж, працювати краще з клубом, адже ти завжди тримаєш руку на пульсі.
— Узагалі, планували залишатися в Кіровограді?
— Коли область очолив Сергій Ларін, футбол поступово почав ставати на професійні рейки. Щодо фінансування, то він вимагав, аби виконувалися всі умови, прописані в контрактах команди. За п'ять турів до фінішу президент клубу Микола Онул сказав, що ми всі залишаємося і продовжуємо далі працювати. А потім у якийсь момент усе змінилося...
— Які плани на майбутнє?
— Через обіцянку президента довелося відкинути деякі розмови про це ще на стадії зародження. Пропозиції можна було б розглядати, якби я знав заздалегідь, що залишу "Зірку".
Для мене головне, щоб майбутній роботодавець повірив у мене. Так, як повірили в Юрія Максимова в "Оболоні" та "Кривбасі", в Іллю Близнюка в "Іллічівці". Важливо, щоб було окреслене реальне завдання, на якому і хотілося б зосередити власні зусилля.
Олександр ТРАВЯНКА.