Воскресенье, 28.05.2017, 00:16
Приветствую Вас Гость | RSS
   
Погода Кировоград

Информация сайта pogoda.by
Кировоград: новости и сайты Фото снимки земли из космоса на компьютере в реальном времени. Актуальные фотографии земли из космоса на кпк или телефоне
Меню сайта
00:16  
Оцените мой сайт
Всего ответов: 168

футбольное видео | футбольные трансляции онлайн | футбол прямая трансляция


Главная » 2010 » Июль » 11 » Как погибала черниговская «Десна»
14:41
Как погибала черниговская «Десна»

У лютому нинішнього року з нагоди 50-річчя чернігівської команди майстрів «УФ» вмістив докладну розповідь автора цих рядків про її дебютний сезон. А ось уже буквально за чотири місяці доводиться писати сумні нотатки.

Що ж призвело до фатальної розв'язки? Кому цим слід «завдячувати»? І головне — чого очікувати завтра?

--Подібне вже було

Коли у Чернігові почалися розмови про невідворотну «кончину» «Десни», багато хто сприйняв це з недовірою. Справді, яке ж бо древнє місто без «Десни»? Тим більше, у рік її 50-річчя. Але найстрашніший, який тільки можна було вигадати, «сюрприз» до ювілею команди все-таки трапився. І, думається, це відчутна втрата для усього регіонального футболу України.

Утім, подібне в історії «Десни» вже було. Чотири десятиліття тому, восени 1970-го, тільки-но ставши першим секретарем Чернігівського обкому єдиної тоді партії, Микола Уманець своїм вольовим рішенням ліквідував команду. Це було зроблено з подачі голови облспорткомітету Леоніда Шатька, котрий пожалівся на те, що футбол з'їдає надто багато коштів із тих, які виділяються на спорт. Щоправда, без команди майстрів Чернігів не залишився. Невдоволення численних уболівальників призвело до колективних листів у республіканські інстанції, уїдливий фейлетон з'явився у популярному гумористично-сатиричному журналі «Перець» (звісно, можна бути сміливим, коли футбольним симпатиком №1 у республіці є головний комуніст Володимир Щербицький).

І оперативно було знайдено «соломонів варіант». Керівництво Київського військового округу погодилося на те, що у місто на Десні переїздить команда СКА, яка згодом стала називатися СК Чернігів. Але приймаки залишалися приймаками. Хоча у складі спорт-клубівців було немало молодих перспективних гравців (окремі з них — Віктор Звягінцев, Михайло Соколовський, Володимир П'яних та інші — потім гучно заявили про себе на всю країну), чернігівські любителі футболу воліли бачити свою «Десну». І за п'ять років її було відроджено. Укомплектована переважно місцевими гравцями і на чолі зі своїм же тренером, молодим фахівцем Юхимом Школьніковим, команда набиралася досвіду, прогресувала. І 1982-го піднялася на срібну вершину — посіла другу турнірну сходинку в українській зоні другої всесоюзної ліги, що у кінцевому підсумку стало найкращим її результатом за всі роки виступів у радянські часи.

А нинішнього літа деснянський корабель «розтрощило» вдруге. Одразу після завершення чемпіонату 2009-2010 років команда фактично перестала існувати, оскільки футбольний клуб (президент — Олександр Поворознюк) на участь у черговій всеукраїнській першості не атестовано і «Десну» позбавлено професіонального статусу.

Номерний знак — «Папа»

Уперше ім'я Олександра Поворознюка офіційно прозвучало у Чернігові під час відкриття весняного футбольного напівсезону-2009. Диктор стадіону імені Юрія Гагаріна представила його як першого віце-президента ФК «Десна». Відтак, природно, виникло запитання: а яким вітром очільника пересічної агрофірми з глибинки на Кіровоградщині занесло у футбольний клуб неблизького регіону? Пояснення у ФК «Десна» автор цих рядків одержав таке: «Поворознюк — партнер по бізнесу нашого президента. І він погодився допомагати Короткову в фінансуванні команди». А пізніше вже сам новоявлений «футболіст» розповідав: «У цю «Десну» я потрапив волею випадку. Валерій Олександрович (Коротков — В. М.) не поставив мені партію бензину, хоча й було зроблено передоплату. А конфлікт залагодили тим, що в порядку компенсації за ті кошти я став першим віце-президентом футбольного клубу».

У такій іпостасі Поворознюк і знайомився з чернігівською командою перед її наступною домашньою грою, пообіцявши за перемогу (а суперником був лідер — київська «Оболонь») шалені преміальні. Звісно, обіцяне теж надихнуло господарів поля на максимальну самовіддачу, і фаворит, зрештою, поступився. Але, забігаючи наперед, доводиться констатувати: отих обіцяних преміальних хлопці так і не дочекалися.

Того вечора відбулося й моє знайомство з Поворознюком, котрий, до речі, прибув до Чернігова на шикарному автомобілі з номерним знаком «Папа». І перш ніж повести мову про футбол, прорік: «Люблю три речі — машини, золото і красивих дівчат. Тож, зокрема, автомобілі міняю щороку». А ще наголосив: «У будь-якому колективі дисципліна починається зі своєчасної виплати заробітної плати. І порядок у «Десні» я неодмінно наведу. Але й за результат питатиму відповідно». Тоді ж пан Поворознюк запевнив мене, що саме він проплатив у березні усі три навчально-тренувальні збори «Десни» у Криму. І додав, що у них із Коротковим є домовленість про почергове фінансування команди (втім, від Михайла Дунця, який був наставником деснянських футболістів у весняній частині тодішньої першості, потім доводилося чути зовсім інше: «Гроші на збори давав Коротков. Я це знаю точно»).

Жоден м'яз не здригнувся на обличчі любителя машин, золота та красивих дівчат і тоді, коли він сказав, що перед службою в армії грав за дублюючий склад «Кривбасу». Та варто було через кілька днів одному з чернігівських футбольних статистів вийти на свого криворізького колегу по захопленню, як той повідомив: у їхній команді гравець з таким прізвищем не значився ніколи. Як, до речі, й у кіровоградській «Зірці», до якої Поворознюк теж себе приписав. Брехня, звісно, дрібнувата, і можна було б великодушно її не «помітити». І все ж, і все ж...

Тим часом під орудою Михайла Дунця «Десна» підносила своїм прихильникам приємні сюрпризи. Всупереч тому, що під час зимового міжсезоння команда впродовж двох місяців існувала лише віртуально і формувалася, по суті, заново, вона почала демонструвати результативний і привабливий футбол. Але де ж зарплати і преміальні? Замість них — пустопорожні обіцянки. І терпіння команди почало лускатися. Тож не дивно, що дійшло до ультиматуму. Після перемоги першої суботи травня в домашньому матчі з симферопольським «Ігросервісом» віце-капітани «Десни» Андрій Федоренко і Володимир Чуланов заявили місцевим журналістам: якщо їх і надалі водитимуть за ніс, на черговий календарний матч команда не поїде. І цей виїзд справді був на грані зриву. У далекий Алчевськ команда прибула лише у день гри, одержавши ввечері перед цим за сприяння міської влади дещицю із заробленого. А оті перипетії, треба думати, теж прискорили зміну президента футбольного клубу.

«Рятівник» і «благодійник»

Запам'яталося: у лютому минулого року, вперше виступаючи перед чернігівськими журналістами як власник новоствореного приватного підприємства «Футбольний клуб «Десна» (Чернігів), рівненський бізнесмен Валерій Коротков у відповідь на запитання, як це він під час кризи наважився придбати таку дорогу «іграшку», весело сказав: «А є галузі, які криза не зачепить. Адже люди мають регулярно їсти, а колеса — крутитися...» Втім, уже у квітні почалися розмови про те, що «гроші у Короткова закінчилися». А ось Поворознюк виказав готовність фінансувати команду самостійно, але за умови, якщо партнер «перепише футбольний клуб» на нього. І під тиском обставин та компаньйона Коротков «здався». 13 травня цього року, повертаючись на авто з Рівного на Кіровоградщину, Поворознюк зателефонував мені по мобільному і урочисто повідомив: «Відсьогодні я — президент футбольного клубу «Десна», все оформлено як слід і завірено нотаріусом».

Президент змінився, однак кошти не потекли у футбольний клуб ні річкою, ні маленькими струмочками. Назрівав скандал, і хтозна, як події розвивалися б надалі, коли б наприкінці травня Олександр Поворознюк (про це він розповідав мені особисто) не зустрівся із Олексієм Савченком — президентом ФК «Десна-партнер» у 2007-2008 роках. Досягнуті тоді домовленості: у клуб прийде очолювана Володимиром Сулімом група, яка візьме на себе половину фінансування, а ще — погасить весняні заборгованості. Так і було зроблено.

Але коли футболістам «Десни», зрештою, були компенсовані кількамісячні борги по зарплаті, а на черговій післяматчевій прес-конференції журналісти поцікавилися, чиї то гроші, «аграрний футбольний менеджер» і колишній «футболіст», позичивши очі у Сірка, з притиском прорік: «Поворознюка Олександра Григоровича». Хоча насправді, як і було домовлено, тодішню фінансову ситуацію залагодили новоявлені партнери (точніше — Партнер-Банк), що й засвідчували відповідні штампи на відомостях про виплату зарплати.

Ось так у реальності за короткий термін встиг показати себе на футбольних теренах цей новохатський Мюнхгаузен. Разом із тим, дорвавшись до Першого національного, він силкувався створити собі у багаточисленної телеаудиторії імідж великодушного рятувальника і благодійника відомого в українському футболі клубу, який опинився у прориві.

...Початок червня 2009-го. Недільний вечір. На Першому національному — черговий випуск телепрограми «Наш футбол». У центрі уваги — змагальні перипетії останнього тижня в Україні. А своєрідний стрижень передачі — діалог з гостем студії. Як правило, ним стає хтось зі знаних тренерів, функціонерів чи футболістів. Цього ж разу розлоге інтерв'ю дає новоявлений президент одного із клубів першої ліги — чернігівської «Десни». Втім, хоча відтоді, як Олександр Поворознюк ступив на футбольну ниву, на той час минуло лише кілька тижнів, але у «Нашому футболі» він уже встиг «засвітитися». Спочатку були інформаційні сюжети з матчів у Чернігові, а потім з'явився матеріал і з кіровоградської глибинки — з агрофірми «П'ятихатська», яку очолює цей пан, і куди спеціально виїздила знімальна група. І ось тепер Поворознюк докладно розповідає про те, як він ощасливлює чернігівський футбол. За його словами, «до копієчки» погашено заборгованості перед командою. У новому ж сезоні на клуб буде виділено 6-7 мільйонів гривень. І це тільки самим Поворознюком. Значні фінансові вливання очікуються і від «групи партнерів», котрим «не байдужий чернігівський футбол». Відтак проект бюджету на 2009-2010 роки вже переглянуто з прицілом на здобуття путівки у прем'єр лігу. А першим реальним кроком до цього, зазначив очільник футбольного клубу, має стати кадрове підсилення під час літнього міжсезоння.

«Моє прізвище — Поворознюк, — хизуючись, заявляв він з телеекрану. — Я не говорю — я роблю. І завжди доводжу розпочате до кінця». Ну і що ж «наробив» цей пан після того, як озвучив перед багатотисячною телеаудиторією свої наполеонівські футбольні плани?

«А куди вони дінуться?..»

Коли фінансувати клуб настала черга Поворознюка, він попросив співвласника «закрити» і червень, пославшись на те, що, мовляв, ще не одержано грошей за реалізовану сільгосппродукцію. Але ситуація не змінилася й у липні. На середину літа, коли виникло багато практичних питань, пов'язаних з підготовкою команди до нового чемпіонату і участі в ньому, Поворознюк побував у Чернігові, але нічого, по суті, так і не вирішив. Щоправда, пообіцяв провідним гравцям — Руслану Зейналову і Павлу Щедракову — «захмарні» зарплати. Але то був черговий його блеф. Зрозумівши це, обоє названих гравців, як і кілька інших, що полюбилися чернігівській футбольній публіці, залишили «Десну».

У свою чергу, Поворознюк у розташуванні команди більше не з'являвся. І, зокрема, контракти ж із гравцями укладав віце-президент Володимир Сулім. А коли у телефонній розмові з паном Поворознюком я попросив його прокоментувати позицію партнерів про те, що вони не збираються й надалі самотужки забезпечувати фінансування команди, а очікують від нього дотримання досягнутих домовленостей, то у відповідь почув отаке: «А куди вони дінуться? Їм же необхідно підтримувати відповідний імідж...»

Однак, як-то кажуть, наразилася коса на камінь. І внутрішньоклубні колізії призвели до того, що на межі виживання опинилася сама команда. Доводилося, так би мовити, перебиватися з хліба на воду. В усякому разі, «рятівні» обіди деснянців з юшкою, приготовлені після риболовлі одного з тренерів та адміністратора, — таке було теж.

«Поза зоною досяжності»

Серед іншого пан Поворознюк уникнув і сплати до ПФЛ обох частин внеску — 50 і 185 тисяч гривень відповідно — за участь команди в осінній частині першості. Зрештою, ці витрати теж узяли на себе партнери. Ситуація ж тим часом доходила тієї межі, що «Десні», згідно з Регламентом, загрожувало зняття трьох турнірних очок, які гравці заробили власним потом, пролитим на футбольних полях.

Тим часом представники клубу і команди, а також автор цих рядків, що виходили на зв'язок із паном Поворознюком, переконалися: то тільки зайва витрата часу та коштів. Він то «довірливо» говорив, що «розслабляється» поблизу Чернігова, а, заїхавши у місто, «усе повирішує». То казав, що нині, бач, у лікарні, а з телефонної трубки доносився собачий гавкіт. А буквально за кілька днів озивався уже з «морського берега, де відпочиває». Втім, значно частіше президент-заочник, котрий самоусунувся і від фінансування, і від усіх інших клубних справ, опинявся «поза зоною досяжності». Причому, «достукатися» до нього не вдалося і представникові Професіональної футбольної ліги. Спершу пан Поворознюк пообіцяв пояснити свої футбольні дії (і бездіяльність) у факсовому повідомленні. Але так цього і не зробив, бо «передумав».

«Мене нахабно обдурили. Я переписав 50 відсотків акцій клубу, але мені не заплатили ні копійки. Тож нехай повернуть ці акції, і я далі поведу клуб», — удає з себе безневинного пан Поворознюк. Але ж він упродовж усього сезону 2009-2010 років як президент футбольного клубу і пальцем не поворухнув, залишався осторонь і навколоатестаційних перипетій. За весь чемпіонат жодного разу не був у Чернігові, не вклав у клуб жодної копійки, не підписував контрактів із гравцями, в очі не бачив головного тренера... Вочевидь, чоловік елементарно хотів «заробити на футболі», а коли, мабуть, зрозумів, що це нереально, все-таки продовжував мертвою хваткою триматися за футбольну печатку, діючи за відомим принципом «і сам не гам, і другому не дам».

Хто б свого часу міг подумати, що команда, яка, починаючи з шістдесятих років минулого століття, була візитівкою регіону, своєрідним його надбанням, опиниться у руках далекого від нашого краю і від футболу чужака-спритника? І при цьому фактичне знущання над нашою «Десною» йому сходитиме, як з гуски вода. Сумно, панове...

Утім, у цій сумній історії є ще як мінімум одна сюжетна лінія, без висвітлення якої об'єктивна оцінка того, що сталося, просто немислима.

Ціна феєрверків

За свідченням першого віце-президента Федерації футболу України Сергія Стороженка, серйозні претензії до ФК «Десна» у Комітеті з атестації футбольних клубів виникли ще під час президентства Олексія Савченка. Здавалося б, як взагалі таке могло бути? Адже, складалося враження, що клуб став заможним, живе на широку ногу і здатен успішно вирішувати різноманітні проблеми. Але, як з'ясувалося, харчування футболістів в одному з найпрестижніших ресторанів міста, барвисті феєрверки після чергових календарних матчів (а попервах — ще й гарматні залпи на честь кожного забитого гола), автомобілі у дарунок кільком гравцям, чартерний рейс команди на гостьовий поєдинок в Алчевськ, організація безоплатних автобусних поїздок уболівальників на ігри деснянців у Севастополь, Луцьк, Київ — то лише фасад. А всередині...

Спочатку Олексій Савченко намагався сам заправляти клубними справами. Потім, так би мовити, кинув щуку в річку, надавши найширші повноваження головному тренеру Сергію Кучеренку. І, зрештою, призначив генеральним директором ФК... свого особистого тренера у фізкультурно-оздоровчих заняттях. А в результаті клубна робота, яка цілеспрямовано і результативно велася впродовж багатьох років, коли президентом був Іван Чаус, перетворилася мало не на фарс.

«Щоб остаточно прояснити ситуацію, було вирішено допустити на засідання комітету пана Савченка. Вислухавши заперечення та зауваження експертів, негативний висновок про стан справ у клубі, пан Савченко виступив з коротким спічем, суть якого зводилася до того, що він особисто гарантує виправлення всіх недоліків і береться зробити все, щоб у Комітета з атестування футбольних клубів надалі не виникало запитань до ФК «Десна». Сумніви залишалися, але виконавчий директор ФФУ О. І. Бандурко і я запропонували членам комітету повірити пану Савченку, його усним гарантіям і видати атестат», — зазначає С. Стороженко на своєму сайті в Інтернеті, уточнивши, що вищезгадане засідання проходило у травні 2008 року.

Заради об'єктивності слід підкреслити: коли наприкінці серпня 2007-го року президентом футбольного клубу став голова наглядової ради «Партнер-Банку» Олексій Савченко, було погашено поточні борги, значно поліпшилося фінансове забезпечення. І «Десна» після восьми турів — на час приходу Савченка — ділила у першолігівському турнірі перше-друге місця. Але головні матчі були попереду. Тож чернігівці, яких тоді тренував Сергій Кучеренко, у кінцевому підсумку фінішували четвертими. В історії команди були й вищі результати, але не за часів незалежності. Втім, сам господар клубу поставив під сумнів цей здобуток. «Грала не «Десна» — грали мої «бабки», — таким став лейтмотив його скандальної прес-конференції у жовтні 2008-го. Не треба бути великим знавцем футболу, щоб усвідомлювати: у футбол все-таки грають футболісти. «Бабки» теж можуть вплинути на результат. Однак у тому чемпіонаті на стадіоні імені Гагаріна довелося спостерігати як мінімум один календарний матч, коли склалося враження, що перемогли «бабки» протилежної сторони. І чи завжди оті «бабки», які виділялися на «роботу із суддями», потрапляли за призначенням? В усякому разі, не секрет, що справжнього порядку в ПФК «Десна-партнер» не було.

Невдовзі ж, опинившись у результаті скандалу тимчасово відстороненим від футболу, Олексій Савченко і взагалі «помив руки», заявивши, що «дарує клуб меру і депутатам». «Поматросіл, — писалося в Інтернеті, — і бросіл». А хіба не так? Адже й у кращі в економічному відношенні періоди нашої новітньої історії у «Десни» не було генерального спонсора. А на кого ж тоді можна було реально сподіватися в умовах кризи? На місцевий бюджет? Однак часи, коли за його рахунок утримувалися професіональні команди, минули. І хоча «жест», зроблений паном Савченком у телеефірі («дарую футбольний клуб меру и депутатам»), не можна напряму порівнювати з дарунком данайців, елемент підступності простежувався і в «партнерівському» варіанті.

«Гадаю, в історії чернігівського футболу діяння ПФК «Десна-партнер» цілком можуть прижитися як «фіолетовий зигзаг» (йдеться про колір фінансової установи і форми команди. — В. М.). У тому розумінні, що можна було поспостерігати, яким, на наш погляд, не повинен бути футбольний клуб», — зазначав весною минулого року в одній із своїх публікацій автор цих рядків. - А негативний досвід, знаємо, це теж досвід». Однак отой досвід певною мірою перейшов і до ПП «Футбольний клуб «Десна», коли його віце-президентом став Володимир Сулім. У всякому разі, ще до завершення осіннього півсезону-2009, цей написав разом із юристом заяву про звільнення і подав її... новоявленому спортивному директору, який представляв столичну фірму ЗАТ «Чернігівська горілка», що почала робити у команду певні фінансові ін'єкції. А проблеми і борги, які накопичувалися ще у ПФК «Десна-партнер», так і залишалися непідйомними.

Як «проходили» атестацію

Що ж стосується того, як футбольний клуб «Десна» «проходив» цьогоріч атестацію, то тут розкрив карти уже згадуваний перший віце-президент ФФУ Сергій Стороженко, котрий, серед іншого, курує у федерації і цей напрямок роботи. Спілкуючись в Інтернеті з любителями футболу, він, зокрема, повідомив: «Виявилося, що інтереси клубу представляє лише одна людина — спортивний директор Ушарук. На його ім'я довелося відправити кілька листів і телеграм з повідомленням про те, що починається нова процедура атестації на сезон 2010/2011 рр., і клуб запрошується подати відповідну заявку і підписати необхідні договори. Йому ж, добродію Ушаруку, незважаючи на його неналежний правовий статус, ми видали під розписку бланки документів для проходження атестації. Він обіцяв виконання всіх процедур у встановлені граничні терміни, але обіцянки не дотримав. Ми почали усвідомлювати, що клуб іде на дно і, бажаючи запобігти ризикам, стали звертатися до всіх. Однак, крім мера Чернігова пана Соколова, ніхто навіть не намагався витягти «Десну» з того болота, куди вона, з вини власників, повільно, але безповоротно, занурювалася. Ми двічі письмово зверталися в ПФЛ, чотири рази — до президента клубу, двічі — у регіональну федерацію футболу. І все — дарма. Що ще ми повинні були зробити, якщо потопельник уперто не хотів рятуватися? У підсумку, лише 17 травня, а не в день граничного терміну — 31 березня, невідома особа доправила в ФФУ набір документів, вивчення яких показало, що за жодним критерієм мінімальні вимоги не виконані».

Разом із тим, зазначає С. Стороженко, на фінальне засідання комітету, де вирішувалася доля «Десни», ніхто не приїхав і жодних додаткових документів не представив. Відтак було прийнято очікуване рішення. Апеляційну ж скаргу підписав той-таки Ігор Ушарук, котрий, згідно із займаною посадою, таких повноважень не мав, але її все ж було прийнято до розгляду. За словами Стороженка, якби було подано хоч якісь документи з фінансовими зобов'язаннями, ще можна було б спробувати врятувати клуб. Однак станом на 15 червня жодних документів про виправлення ситуації або хоча б декларації про виправлення її в майбутньому не надійшло, і апеляційний комітет з атестації клубів ухвалив своє рішення.

З огляду ж на все сказане віце-президент ФФУ наголошує: «Що ще нам треба було зробити, щоб врятувати «Десну»? Врятувати всупереч волі власників, котрі пересварилися між собою і не розуміють, що футбол як соціальне явище дорогий усій Україні...»

Це так. А з іншого боку... «Десна»-2010 на рівні першої ліги була цілком конкурентоспроможною. Футбол в обласному центрі люблять і активно його підтримують. Де грати, про це теж було. Про нинішній стан стадіону імені Гагаріна свідчить те, що на цій арені тепер проводить свої домашні матчі і жіноча збірна України. Фактори, безперечно, набагато вагоміші, ніж багато «паперових». У той же час, не секрет, що низка міст, чию прописку в першому дивізіоні продовжено, за цими першорядними критеріями явно поступаються Чернігову. Тож є підстави говорити і про подвійні стандарти атестувальників.

У всякому разі ось що стверджує головний тренер «Десни» 2009-2010 років Олександр Рябоконь: «Здається, що подібних проблем (із фінансуванням. — В. М.) у нашому футболі вистачає. Таке трапляється і в інших командах. Тому в цьому випадку немає логіки... Давали гарантії і спонсор, який підтримував команду впродовж другого кола, і мер міста, і віце-губернатор Чернігівської області... Я думаю, що різні бухгалтерські моменти та інші паперові питання можна було владнати за певний час. Але позбавляти такий обласний центр футболу — це неправильно. Що може бути гіршим? Ми ж граємо у футбол для вболівальників, і позбавляти їх такого видовища — це дуже жорстоко».

На противагу власникам

Не дивно, що крах футбольного клубу, збігшись у часі, заступив собою підсумки виступів команди у чемпіонаті. Але було б несправедливо їх оминути. І передусім напрошується слово «Мо-лод-ці!», яке нерідко лунало з трибун стадіону імені Юрія Гагаріна. Адресуємо його і тренерському штабу на чолі з Олександром Рябоконем, і всій команді, яка, у тяжкий час, згуртувалася. Безперечно, за того ставлення, яке було до команди, і реальних умовах її існування цілком логічним було б, якби чернігівські футболісти опинилися в компанії тернопільської «Ниви», ФК «Харків» та івано-франківського «Прикарпаття», котрі борсалися на самісінькому дні турнірної таблиці. Але натомість «Десна» зарекомендувала себе «міцним середняком», відбираючи очки і у луцької «Волині» та ПФК «Севастополь», котрі у кінцевому підсумку здобули путівку до прем'єр-ліги, не кажучи вже про інших фаворитів. І це при тому, що жодних преміальних за перемоги, на відміну від суперників, деснянські гравці не одержували. Але хто розрахується з ними хоча б за борги по зарплатах?

Що далі?

«Не стало «Десни» — саме так попервах думалося назвати ці нотатки. Зрештою, доречнішою здавалася назва «Друга загибель «Десни». Бо у ній, хоч як це парадоксально на перший погляд, закладено і певний оптимізм. В усякому разі, мимоволі ловиш себе на думці: якщо команда відродилася після першої «кончини», то можна сподіватися на таке і після другої. Однак на сьогодні така перспектива — у густому тумані невизначеності. І у зв'язку з цим, думається, показово, який шлях пройшла останніми роками вінницька «Нива».

Як відомо, перемігши нещодавно у стиковому матчі за підвищення у класі кременчуцький «Кремінь», подоляни займуть у першій лізі місце «Десни». А цю прописку вони втратили п'ять років тому, коли фінішували п'ятими, однак через брак коштів вибули з Професіональної футбольної ліги. Відтак починали по-новому з аматорських змагань. А нинішнього літа «Нива», зрештою, повернулася у перший дивізіон завдяки й збігу обставин. Футболісти з берегів Буга лише в останній момент «зачепилися» за другу сходинку групового турніру, а потім не втратили свого шансу в несподіваному матчі плей-офф, який своєю не-атестацією «подарувала» «Десна».

Утім, як непросто повертатися на «круги своя», бачимо і на прикладі самої «Десни», котра двічі проходила переекзаменування в другому дивізіоні. Аби відновити першолігівський статус, три сезони знадобилося для цього у першому випадку і аж шість — у другому. А нині, коли команда взагалі опинилася за бортом професіонального футболу і фактично перестала існувати, виникає набагато складніша ситуація (або ця ситуація може бути стовідсотково спрощеною. Адже немає команди - немає й численних, пов'язаних з нею клопотів, які неодмінно виникають). Та хто ж візьметься «підняти» «Десну»? Коли ж такий (чи такі) знайдуться? І чи будуть то достатньо відповідальні й справді залюблені у футбол люди, котрі не сприйматимуть команду передовсім як засіб власного піару, як досягнення далеко не футбольних цілей чи просто як дорогу іграшку, котрою можна побавитися, а потім безжально її викинути? Запитання у даному контексті далеко не риторичні. Однак, аби не сіяти зайвих ілюзій, саме на такій ноті доводиться закінчити сьогоднішні «неювілейні» нотатки у ювілейний рік.

Источник.Издание "Украинский футбол"

Просмотров: 397 | Добавил: oblakov | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0